Форми проведення богослужінь. - История Свидетелей Иеговы

Перейти к контенту

Главное меню:

Форми проведення богослужінь.

Книги > СИ в Житомирской обл.
Форми проведення богослужінь. Релігійні пісні
«Подтверждается существование на территории района
нелегальной деятельности
самой религиозной секты – иеговистов»
(Документ відділу у справах релігії )

Проведення зібрань Свідків Єгови має свою чітку та загальноприйняту в усьому світі структуру. Хоч це і здається дивним, але богослужіння у Свідків Єгови в будь-якому куточку світу проводиться майже однаково. Віруючі мають одні й ті самі теми доповідей, одне і те саме джерело інформації, одні й ті ж зустрічі, одну мелодію пісень тощо. Усе це дає підставу вважати Свідків Єгови справді організацією, яка має всесвітню єдність.
Зібрання починається з пісні духовного змісту та молитви старійшини або службового помічника. Далі план проведення зустрічі залежить від того, який вид зібрання повинен бути проведений: „Школа теократичного служіння (ШТС)”, „Службове зібрання”, „Публічна промова”, вивчення Біблії за допомогою "Вартової Башти" чи книговивчення. Наприклад, це може бути Школа (ШТС) та службове зібрання (НСЦ). Дві ці зустрічі частіше всього проводяться щотижня в один день. Тривалість кожної – 45 хвилин, розділяє їх виконання пісні усіма членами збору. На ШТС присутні можуть спостерігати за зразковими виступами ораторів-чоловіків та самі брали участь у школі, навчаючись вмінню спілкуватися, публічно виступати та проповідувати. Інформаційним джерелом школи є книга „Отримуй користь із Школи теократичного служіння”. Друга частина зустрічі, НСЦ, розділяється на кілька доповідей, мета яких – навчити слухачів щільніше триматися теократичної структури збору; правильно й толерантно проповідувати, та, найголовніше, даються поради, як краще застосувати біблійні норми у своєму житті. Інформаційним джерелом НСЦ є інформаційний листок „НСЦ” або „Інформатор”, як його колись називали. „Публічна промова” частіше за все розпочинає недільні зустрічі Свідків Єгови. Тематика біблійної доповіді охоплює різні сфери життя християнина, біблійні вчення Свідків Єгови та аналізує ситуацію в світі. Публічна промова виголошується за 45 хвилин службовими помічниками або старійшинами. Після доповіді та пісні йде розгляд заздалегідь запланованої статті із "Вартової Башти". На всіх цих зустрічах повинні бути присутні всі члени громади. Проте книговивчення повинні відвідувати лише особи з тієї місцевості, де воно проходить. В одному зборі може бути до 15 таких груп.
Сьогодні Свідки Єгови збираються в більшості випадків у зручних Залах Царства або найнятих актових залах. Ситуація минулих літ була іншою... Книговивчення проходили в більшості випадків у приватних будинках членів громади. Хоча, за словами Наталії Антоняк (м. Житомир), у Житомирі вони проходили в ярах за містом. А зустрічі, на яких Свідки Єгови могли слухати публічні промови, проводилися в радянський час здебільшого в лісах та на галявинах. Місця проведення таких зустрічей київської групи (малинські, радомишльські та коростенські Свідки) показані на фото в цьому розділі. Релігійні богослужіння в таких місцях багатьом дуже запам’яталися, і навіть при легалізації громади (кінець 80-х – початок 90-х років) не всі хотіли залишати такі „зелені Зали Царства”. Багато людей раділи, коли приходило літо, і тоді, за висловом В.А.Лагоржевської (м. Шепетівка, Хмельницька область), відкривалися „лісові та зелені Зали Царства”.
Релігійні зустрічі проводилися так само регулярно, як і сьогодні, хоча чиновники міськвиконкому продовжували звітувати про нерегулярність богослужіння, переконуючи вищі органи про спад активності „єговістського підпілля”. Наприклад, у документі міської адміністрації звітувалося про те, що „діяльність ієговістів в області стала затухати. Розкололись малочисельні групи...” [119]. Але на практиці цього не було . Зустрічі продовжували регулярно проходити, лише при підвищеній конспірації. Такі обставини вплинули на форму проведення зустрічей, дещо змінивши їх.
Зібрання у Свідків Єгови починалися духовною піснею та молитвою. Але пісні співали не за прийнятими сьогодні стандартами. Кількість пісень не була обмеженою, співали, скільки хотіли, і не рідко виконували до 10 пісень за одну зустріч. Сьогодні за „теократичним” розпорядком на зібранні лунає лише 3 пісні. При відсутності єдиновизнаного друкованого музичного супроводу мелодії пісень передавалися з уст в уста, тому деколи в кінцевому результаті пісні виконувалися майже в народному стилі. Пісенник, яким користувалися Свідки, був дещо іншим, на відмінну від сучасного загальноприйнятого міжнародного пісенника в 225 пісень. „Старий” пісенник, видання 1920-1930-х років, містив у собі 337 пісень, і текст деяких з пісень у зв’язку із зміною деяких учень під кінець ХХ ст. уже суперечив ученням Свідків Єгови. У додатку подається текст трьох пісень із „старого” пісенника.
Після виконання таких пісень проходила одна з двох зустрічей – книговивчення або публічна промова. Школа в часи заборони на території Житомирщини не проходила. Хоча і на Тернопільщині, за свідченням М.Я.Бабія (с. Ворохта, Івано-Франківська область), та на Івано-Франківщині, за словами М.В.Абрамюка (смт. Заріччя, Івано-Франківська область), школа все ж таки проходила. Тому після того, як на Житомирщині школа була введена, то до неї помилково ставилися як до факультативу [152]. Проте на книговивченні або публічній промові намагалися завжди бути присутніми. Форма проведення цих двох зустрічей у підпільний час дещо відрізнялася. Далі скажемо про їх особливості.
Щотижня на місцях проходили студії або книговивчення. Цей вид зустрічі проходив у приватних домівках Свідків Єгови або зацікавлених осіб. На студіях зазвичай колективно обговорювали („розбирали”) статті із „Вартової Башти”. Інколи, як розповідає Ірина Пінігіна (м. Житомир), такі читання у Свідків Єгови тривали до 4 годин. Для конспірації в той день накривали стіл і робили все так, ніби у них проходить дружня вечірка з друзями, а не релігійна зустріч. І коли ставалися облави, то доказів для арешту не залишали, хоча дещо і видавало їх – наприклад, одна і та сама повна пляшка вина, як це було в Житомирі.
Деякі методи конспірації Свідків Єгови на Житомирщині:
За Свідками Єгови, як найреакційнішою релігією, Комітетом державної безпеки СРСР проводився особливий нагляд. Працівники цього комітету використовували різноманітні способи для виявлення місць зустрічей Свідків Єгови. Зокрема, вони підвозили до місць зустрічей похилих та немічних Свідків, ніби роблячи це „з доброї волі”. Проте Свідки були ще кмітливішими. У Свідків діяла швидка система оповіщення – в лісах на дорогах до зібрання стояли дозорні. Помічаючи стеження, вони пропускали зібрання для того, щоб направити слідчих в інший бік. Самі ж Свідки, йдучи на зібрання, одягалися так, ніби вони йдуть по гриби або просто на прогулянку по лісу, беручи з собою відра та бутерброди.

Зустріч, на якій слухали релігійну доповідь місцевого або запрошеного промовця (сьогодні – “Публічна промова”), також мала іншу структуру. Такі зустрічі на Житомирщині проходили раз у місяць, хоча часто їхня періодичність змінювалася – від двох зустрічей у місяць до одного разу в три місяці. При цьому намагалися, щоб такі зустрічі припадали на світські свята, оскільки ніхто не міг звинуватити Свідків у масових зборах. Такі зустрічі проходили частіше за все, як було зазначено на початку, в лісах та на галявинах. Для конспірації місцеві Свідки Єгови виходили на такі зустрічі ще пізньої ночі, дочекавшись ранку та гостей з „підлеглих” цій громаді територій, відповідальні „брати” починали зібрання. На зустрічі, на відміну від прийнятого сьогодні стандарту, лунали декілька необмежених у часі доповідей. Промову виголошували всі готові до виступу в той день промовці, єдине, що обмежувало, – час відправки поїздів. Зустріч через такі численні промови та пісні тривала від 3 до 5 годин, а то і цілу ніч (наприклад, новоріччя). І оскільки Свідки Єгови житомирського регіону відвідували віддаленні від домівок місця, то на відвідування таких зустрічей іноді витрачався цілий день.
Проте незалежно від таких незручностей віруючі майже завжди були на них, незалежно від погоди та запланованих справ. Надія Адамівна Кутицька (м. Житомир) згадує, що Свідки в той період (70-ті-80-ті роки) намагалися приходити вчасно, і для віруючих не існувало причини „проспав” або „забув”. А в пам’яті Емілії Іллівни Кривенко, Марії Кирилівни Швестко та Єлизавети Максимівни Наконечної (м. Шепетівка, Хмельницька область) і до сьогодні яскраво закарбувався випадок, коли вони були змушені зібратися в лісі затемна, при дощовій погоді. Усі стояли з парасольками декілька годин, і ніхто не думав про те, як швидше повернутися додому, всі уболівали лише за одне – аби дощ не загасив свічку промовця, адже той читав тексти Біблії.
І справді, звичка бути на зборах, незважаючи ні на що, залишилася сильною у Свідків того часу. Так, у період незалежності Іван Красуцький з міста Бердичева, будучи у досить хворому (на склероз) стані, не пам’ятаючи нікого із людей і плутаючи вулиці, кожну неділю одягався і йшов на зібрання. На зустрічі Красуцький знаходився рівно стільки, скільки тривало зібрання, хоча нічого з почутого не розумів. І після того, як зустріч закінчувалася, він повертався додому по шляху, який він точно пам’ятав, – шлях до збору.
Однак узимку такі зустрічі проходили в приватних будинках, хоча присутніх не ставало менше. Іноді кількість слухачів досягала більше 150 чоловік, що нагадувало маленький конгрес.
Зустрічі київської групи істотно не відрізнялися, лише, як згадує Надія Миколаївна Шитік (м. Малин, Житомирська область), присутнім давалися так звані „домашні завдання”, відповідь на які треба було самостійно відшукати в Біблії.
Завдяки таким зустрічам та духу взаємодопомоги Свідки Єгови залишалися єдиним, турботливим братством. І хоча через свою відокремленість від світу вони інколи й дивилися на деякі речі надто упереджено [51], це давало їм змогу ще міцніше триматися один одного. Роблячи порівняння тих і сьогоднішніх часів та їх вплив на взаємини між Свідками, Микола Тимофійович Усик (м. Рівне) сказав: „У радянський час у нас, Свідків Єгови, була більша духовна ревність та сильніша взаємна любов через те, що світ відрікся від нас і ми були змушені бути ще тіснішими між собою”.
 
 
Поиск
Назад к содержимому | Назад к главному меню