Існуючі міфи про їх діяльність - История Свидетелей Иеговы

Перейти к контенту

Главное меню:

Існуючі міфи про їх діяльність

Книги > СИ в Житомирской обл.
Існуючі міфи про їх діяльність

Проте вони стали також і об’єктом критики. Як зазначено у вступній статті деякі все одно продовжують їх ненавидіти. Щодо Свідків Єгови в нашому суспільстві, передусім в оцінках інших конфесій, на жаль, склався образ якоїсь харизматично-політизованої, сфанатизовано-ізольованої секти. Часто можна почути про них як про "найбільш шкідливу" і навіть "тоталітарну секту"; організацію намагаються зобразити як "нехристиянську течію".
Причиною цього, скоріше всього, можна вважати міфи, які розповсюджуються нетолерантною частиною інших конфесій через засоби масової інформації (ЗМІ ). Інколи такі міфи є єдиним джерелом інформації про цю конфесію серед простого люду.
Наведемо вибірковий перелік найрозповсюдженіших міфів та їх коротке спростування. Нижченаведена інформація не має на меті ідеалізацію та вихваляння конфесії Свідків Єгови (як покажуть подальші розділи цієї книги, історія Свідків має різнобічний характер). Вона лише допоможе об’єктивно та неупереджено поглянути на діяльність цієї релігії через дослідження незалежних спостерігачів, кореспондентів та науковців.

Розповсюджені міфи про Свідків Єгови:
1. Свідки Єгови є „шкідниками” для української нації.
Переконання в тому, що Свідки Єгови є „шкідниками нації”, стало розповсюджене серед деяких чиновників [101], політичних діячів та кореспондентів місцевих та республіканських газет. Причиною такого ставлення до Свідків Єгови стала їх позиція абсентеїзму та нейтралітету в політичних і воєнних справах держави. Але хотілось би нагадати, що, за конституцією, „Україна є ... демократична, соціальна, правова держава” [25], яка, відповідно до встановленого права на свободу совісті (як головний прояв демократії), повинна гарантувати свободу віросповідання будь-якої релігії, що не несе шкоду громадянам. Будучи одним з фундаментальних прав людини, свобода совісті є важливою складовою життя людини і суспільства. При цьому її становлення завжди було пов’язано з проявом інакомислення на тлі повсякденного громадського життя [137: 3]. Таку позицію не можна вважати „шкідництвом” для нації. Формулювання ж „шкідники нації” перегукується з радянським штампом „антидержавницька агітація”. Тому, звинувачуючи Свідків у шкідництві, такі люди, не розуміючи того, знову повертаються до методів тоталітарної влади. Як зазначає один із релігієзнавців, „імідж, накладений на цю релігійну організацію комуністично-тоталітарною пропагандою, міцно тримається в суспільній свідомості і на буденному рівні” [19: 413].
На противагу цьому, більшість сучасних досліджень інформованих українських науковців мають більш зважену та об’єктивну думку. Так, в одній досить авторитетній енциклопедії щодо позиції абсентеїзму зазначено: „право не брати участь у виборах є невід’ємним правом людської свободи поряд з правом не віддавати свій голос сліпо й безоглядно ” [61: 5].
Про „нешкідливий” характер діяльності Свідків Єгови говорить також той факт, що Свідки досить часто беруть участь у громадських заходах на благо іншим. Наприклад – очищення місць масового відпочинку , гуманітарна допомога під час стихійного лиха. Свідки Єгови, які є педагогами за освітою, у вересні-листопаді 1998 року в деяких областях Росії (пізніші аналогічні випадки були і в Україні), де проходили масові страйки вчителів щодо довгострокової невиплати зарплати, продовжували навчати дітей безкоштовно [138: 235].
2. Конфесія Свідків Єгови є новою та нетрадиційною релігією для України, яка прийшла на її терени лише в 90-ті роки.
Інформація, викладена на початку цього розділу, спростовує такий міф щодо України. А розділ „Поява конфесії на території області” цієї книги говорить про хибність такої думки навіть на території Житомирського регіону. До того ж, усі сучасні наукові релігіознавчі та історичні видання підтверджують те, що Свідки Єгови з'явились в Україні далеко не в 90-х роках [19; 24; 21]. Такий факт не заперечували і радянські вчені [56; 51: 8].
3. Свідки Єгови є сектою самовбивць щодо питань лікування.
Такий міф отримав своє розповсюдження через переконання членів конфесії у необхідності безкровного лікування, оскільки вживання крові суперечить біблійній вказівці „стримуватись від ... крові” (Дії 15:29 [4: 163]). Це усвідомлена релігійна позиція, що відповідає принципу права інформованого вибору пацієнта. Таке право – вибирати форми лікування – закріплено в законодавствах усіх демократичних країн.
Але в такому спірному питанні не обійтися без думки спеціалістів, тобто медиків. Питання безкровної хірургії стало основним питанням Всеукраїнського симпозіуму з міжнародною участю 27-28 жовтня 2000 року. В симпозіумі взяли участь провідні спеціалісти з України, Латвії, Польщі, Росії, США тощо. На зустрічі були обговорені переваги та складності безкровного методу лікування, досвід лікування пацієнтів, які з тих чи інше причин відмовлялися від крові. Часто згадувалася конфесія Свідків Єгови. Так, говорячи про „накопичений досвід безкровних операцій у Свідків” українськими медиками, Л.В. Кулик (Львівський державний медичний університет ім. Данила Галицького, Львівський кардіохірургічний центр) зазначив: „Наш невеликий досвід свідчить, що планові операції з штучним кровообігом при застосуванні необхідних приготувань та пересторог технічно можливі і не супроводжуються вищим ризиком, аніж операції з використанням гомолоґічної крові” [96: 6]. Схожу думку висловив Аріа Шандер (Інґлвудський медичний центр безкровної хірургії, Інґлвуд, США): „Сьогодні безкровна хірурґія та медицина представляє добру раціональну медичну тактику та незабаром стане прийнятним стандартом лікування” [86: 19]. До такого ж висновку прийшли й інші учасники Всеукраїнського симпозіуму, підтверджуючи міжнародне визнання такого методу.
Визнання вітчизняною медициною права Свідків Єгови на безкровне лікування є свідоцтвом про поступовий перехід на європейський рівень. Підтверджуючи це, в кінці своєї статті Л.В. Кулик сказав: „Стосовно пацієнтів-Свідків слід принагідно зауважити, що сам факт розгляду їх права бути лікованими згідно висунених обмежень – безумовне свідоцтво демократизації українського суспільства” [96: 8].
4. Релігійна організація Свідків Єгови є малочисельною, тоталітарною та екстремістською конфесією.
Організація Свідків Єгови – міжнародна організація, що діє на законній підставі в більш ніж 235-ти країнах світу. Вона має більше 6 мільйонів членів, ще близько 10 мільйонів перебувають з нею в контакті. Це четверта за чисельністю конфесія у Великобританії, третя – у Німеччині, друга – в Італії.
Сучасні типографічні комплекси й освітні місіонерські центри, високий рівень технології й організації праці, численні біблійні і просвітницькі програми в усьому світі, освітні курси в країнах Африки й Азії, ефективні канали гуманітарної допомоги – це все те, завдяки чому організація Свідків Єгови завоювала репутацію респектабельної й гуманної релігійної організації. Про це свідчать і вулиці європейських міст, названі іменами Свідків Єгови, численні офіційні нагороди і грамоти за організацію праці й активність у справі освіти, високі оцінки актуальності та якості видаваної літератури [148: 2,3]. Деякі дослідники, порівнюючи Свідків Єгови з екстремістськими організаціями, не знають або ігнорують той факт, що конфесія є повністю відкритою для громадськості. Вхід до усіх місць поклоніння та адміністративного центру Свідки Єгови в Брюховичах (недалеко від Львова) є вільним.
А щодо звинувачень у тоталітарності релігії, Е.В. Касторська в своєму дисертаційному дослідженні стверджує: „Щоб називати ту чи іншу релігію тоталітарною сектою, безсумнівно, знадобиться вивчення всіх сторін її життя, а головне – результатів її діяльності. Найчастіше дана умова не виконується викривачами: ЗМІ й іншими релігійними організаціями. Тому нерідко релігійні організації позитивної спрямованості зараховуються до тоталітарних сект, а ЗМІ охоче поширюють неперевірені факти, відштовхуючи населення від джерел морального оздоровлення і підвищення духовності....". Говорячи у своїй роботі про Свідків Єгови, враховуючи вищенаведене, дослідниця додає: "Відмінною рисою Свідків Єгови є їхня терпимість стосовно засобів масової інформації і до людей, що поширюють про них негативну інформацію " [138: 182, 236].
5. Віровчення Свідків Єгови призводить до розпаду сімей.
Навіть поверхневий розгляд публікацій, виданих Свідками з питань сім'ї і шлюбу, недвозначно покаже, що вони регулярно закликають сім'ї зберігати і зміцнювати шлюб навіть тоді, коли це не легко . Розлучення категорично засуджується, причому неважливо, обоє чи тільки один із подружжя є віруючим (єдина причина для розлучення, прийнята Свідками, – порушення подружньої вірності). Свідки закликають вчитися улагоджувати сімейні проблеми і дають з цього приводу дієві поради. Так, якщо Свідок є в подружжі з людиною, що не поділяє його вірувань, йому радять виявляти ніжність і щиру повагу, проповідуючи таким чином свою віру на ділі [77: 129]. Засуджується будь-яке зловживання часом в угоду чому завгодно, навіть релігійному служінню, якщо це йде на шкоду сімейним і батьківським обов'язкам [148: 5]. Вивчення організації Свідків Єгови науковцями юридичної сфери показало, що в сім'ях, де чоловік або жінка є членами цієї організації кількість розлучень не перебільшує 5%. [138: 236].

6. Проповідь Свідків Єгови має агресивний характер, оскільки проповідницькою діяльністю займаються малограмотні в цій справі люди.
Звинувачення в агресивності проповіді Свідків можна зустріти навіть у деяких наукових збірниках . Однак потрібно зазначити, що якщо дане явище і має місце, то лише через недостатню досвідченість окремих членів конфесії. Для уникнення цього Товариством "Вартової Башти" були організовані спеціальні школи, які навчають вісників толерантності, співчуття та шанобливого ставлення до людей з іншою точкою зору. Найперше – це щотижнева „Школа Теократичного Служіння”, учнями якої можуть бути не лише члени конфесії Свідків Єгови. Для піонерів також передбачена 10-денна школа (курси), де вони, крім усього іншого, вчаться мистецтву проповіді. А неодружені чоловіки, які керують теократичними справами у зібранні, можуть відвідати Школу службового вдосконалення у Львові, яка триває 2 місяці. Основне завдання цієї Школи — „навчити і підготувати кваліфікованих чоловіків для відповідальної праці в організації, щоб вони служили там, де виникне потреба. Школа вдосконалює їх для того, щоб вони могли взяти провід у благовісницькій праці, пастирському нагляді за отарою і навчанні, яке надається у зборі” [81: 3]. Крім цих та інших шкіл, у зборі раз у рік старійшинами та роз’їзними наглядачами проводяться спеціальні зустрічі для піонерів, де розглядаються назрілі та дискусійні питання, даються практичні поради щодо ефективного виконання проповідницької роботи.
7. Свідки Єгови є забороненою релігією у багатьох розвинутих країнах, в тому числі і в сусідній Росії.
Свідки Єгови діють без офіційного дозволу приблизно в 35-и державах Азії й Африки. У своїй більшості це або фундаментальні ісламські режими, або дрібні тоталітарні країни. Оскільки такі держави проголошують єдиною офіційною релігією іслам, у них, звичайно, заборонені всі інші конфесії, у тому числі і Свідки Єгови. В усіх демократичних та в більшості країн, що розвиваються, Свідки Єгови на легальній основі діють не одне десятиріччя.
Не секрет, що 16 червня 2004 року Московський міський (апеляційний) суд затвердив рішення суду нижчої інстанції про заборону діяльності Свідків Єгови в Москві і про позбавлення їх статусу юридичної особи. Крім того, на громаду Свідків Єгови в Росії був накладений штраф у розмірі 200 тисяч рублів [149].
Про неправомірність винесеного рішення та взагалі суду над Свідками Єгови багато відзначалося російськими ЗМІ [140; 92: 34,35; 83: 16,17]. Зокрема зазначалося, що Свідки, яких у 1950-х роках, при радянській владі, засилали в Сибір і які були присутні на слуханні, виразили здивування з приводу прийнятої постанови. «У мене таке враження, що повернулися старі часи, – сказав Василь Калін, якому було п'ять років, коли його батьків і бабусю разом з іншими Свідками у вагонах для перевезення худоби відправили з рідної України в Сибір – При радянському режимі тисячі Свідків Єгови були заслані. Тепер велика ймовірність, що більш ніж 11 тисяч Свідків у Москві будуть змушені піти в підпілля» [151].
Заборона на діяльність Свідків Єгови в повному обсязі не буде введена в дію, доки Європейський суд не винесе остаточного рішення з цього питання. Як зазначив адвокат цієї громади, "московський міський (апеляційний) суд – остання інстанція в Росії, що на сьогоднішній день визнається ефективним засобом захисту. Тепер справа переходить у юрисдикцію Європейського суду" [151]. Але ОБСЄ та деякі посадові особи США, не вбачаючи у діях Свідків Єгови нічого кримінального, вже винесли своє попередження російським органам влади. Голова Гельсінської комісії, член Палати представників Кристофер X. Смітт (республіканець з Нью-Джерсі) заявив: "Московська влада вперто вела справу проти Свідків Єгови в манері, що нагадує брежнєвські часи. Це судове переслідування ставить у несприятливе становище нову демократичну Росію, суперечить прихильності Росії, як держави-учасника ОБСЄ до свободи віросповідання. Сподіваємося, це рішення після оскарження буде скасовано, і судове переслідування припиниться" [150].
Під впливом таких міфів деякі представники влади, активні члени інших конфесій або прості жертви таких пліток прагнуть усіляко обмежити право на віросповідання Свідків Єгови. Доходить навіть до того, що в деяких місцевостях України за участі найвпливовіших церков діяльність конфесії забороняється [19: 413]. Усе це, звичайно, є порушенням, насамперед: 1) Конституції України (ст. 35), де зазначено, що кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу „сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність” [25: 14]. 2) Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" від 23 квітня 1991р. У загальних положеннях якої проголошується, що завданнями цього закону є: гарантування права на свободу совісті; забезпечення соціальної справедливості, рівності, захисту прав і законних інтересів громадян незалежно від ставлення до релігії; визначення взаємних обов’язків держави і релігійних організацій та ін . Релігійні переслідування суперечать також 3) міжнародним правовим актам про свободу совісті, релігії та переконань, зокрема Декларації про ліквідацію всіх форм нетерпимості на підставі релігії чи переконань, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 25 листопада 1981 р., і Підсумкового документу Віденської зустрічі представників держав — учасниць Наради з безпеки і співробітництва в Європі (15 січня 1989 р.). Порушення права на свободу віросповідання є також підставою для кримінальної відповідальності, передбаченої новим 4) Кримінальним кодексом України від 5 квітня 2001 р. Так, стаття 161 цього Кодексу передбачає покарання за порушення рівності громадян залежно від їхньої расової, національної приналежності або ставлення до релігії. Нововведенням стали ст. 178, 179 Кримінального кодексу, які передбачають відповідальність за пошкодження релігійних споруд або культових будівель та за протизаконне утримання, глузування або знищення релігійних святинь. Злочином також вважається перешкода у відправленні релігійного обряду (ст. 180). Це може бути будь-який примус особи до сповідання або відмови від сповідання релігії, до участі або неучасті в богослужіннях, релігійних обрядах і церемоніях; встановлення будь-яких переваг або обмежень однієї релігії, віросповідання або релігійної організації щодо інших; заборона релігійній організації використовувати для богослужіння засоби масової інформації; заборона парафіянинові або служителеві культу здійснити релігійний обряд тощо .
Дотримання усіх цих законодавчих актів та міжнародних положень є гарантом демократії в Україні. Право на свободу совісті та віросповідання є об’єктом вивчення не лише правової, соціологічної, філософської, релігієзнавчої та історичної науки, воно насамперед стосується і нашого буденного життя. Дотримання основних демократичних прав людини гарантує стабільність демократії в державі. Порушення ж однієї з свобод неминуче призведе до дестабілізації в суспільстві та деспотичності влади. Інакше кажучи, якщо сьогодні порушується право на сповідання будь-якої релігії (наприклад, Свідків Єгови), то через деякий час виникне можливість порушення такого ж права інших релігій. Це призведе до порушення свободи віросповідання та повного краху демократичності суспільства і зникненню правових ознак держави. Не виключено, що з такою ж легкістю будуть порушені й інші конституційні права та свободи громадян, наприклад право на свободу слова та думки або право на життя.
Отже, як читач міг побачити, недостатня кількість достовірної інформації щодо діяльності Свідків Єгови породжує бездоказові плітки, які з допомогою ЗМІ стають загальноприйнятою думкою. Житомирська область не є винятком – траплялися випадки, коли представники традиційних релігій навмисно розповсюджували такі міфи серед населення. У Житомирській області Свідки Єгови порівняно з іншими регіонами є не досить чисельною громадою . Проте їх внесок у справу встановлення гарантії свободи совісті, а значить і демократичності в регіоні є безсумнівним. Їхня тверда позиція змусила політичні сили поважати їх вірування та піти на поступки цій громаді. Наступні розділи докладніше познайомлять нас з історією цієї громади.
 
 
Поиск
Назад к содержимому | Назад к главному меню