Відстоювання християнської позиції нейтралітету - История Свидетелей Иеговы

Перейти к контенту

Главное меню:

Відстоювання християнської позиції нейтралітету

Книги > СИ в Житомирской обл.
Відстоювання християнської позиції нейтралітету

Свідки Єгови „в Радянському Союзі були
найбільш жорстоко переслідуваною
релігійною громадою”.
(«А Concise Encyclopaedia of Russia»
(Мала енциклопедія Росії), 1964 року).

Одним із основних постулатів громади Свідків Єгови є позиція нейтралітету. Вважаючи „політику складовою частиною світу, що принесла народам Землі незлічимі страждання” [70], Свідки Єгови відкрито і недвозначно заявляють про свою аполітичність, стверджуючи, що саме невтручання в політику відрізняє їхню конфесію від історичного християнства – релігійної домінанти так званого "християнського світу" [50]. Однак, за віровченням конфесії, не зважаючи на свою аполітичність, віруючі повинні бути законослухняними громадянами, підкоряючись владі в усіх питаннях, які не зачіпають їхнє право на віросповідання. І оскільки віруючі "віддали свої голоси за царя Ісуса Христа і Його царство, яке незабаром буде встановлено на землі", то Свідки Єгови не брали участі у виборах, вони не були членами профспілок, не йшли до війська, їхні діти не вступали до організацій жовтенят, піонерів, комсомолу, відмовлялися сприймати комуністичну ідеологію в школі. „Для радянської влади, – пише доктор філософських наук, професор П.Яроцький, – це був не лише виклик, а насамперед "ворожа, антирадянська" позиція. У засобах масової інформації Свідків Єгови зображали не інакше, як "американськими агентами", які "діють під орудою" ЦРУ та інших імперіалістичних спецслужб” [19: 411].
Не тільки за нинішніми поглядами, але й за законами того часу, про який іде мова, ніякого криміналу неучасть у виборах не містила. Участь у виборах усіх рівнів – право громадян СРСР, яким людина цілком законно могла і не скористатися, а не обов'язок, відхилення від якого жорстоко каралося. Цієї дуже істотної різниці, що надавала Свідкам Єгови і їхнім співгромадянам право особистого вибору, гонителі цієї конфесії намагалися не помічати [50: 30].
У кожному регіоні країни позиція нейтральності Свідків Єгови продовжувала випробовуватися, причому робили це різними способами . Наприклад, у Житомирській області до Свідків Єгови під час виборів приходили додому разом з урною. Щоб уникнути цього, більшість робили так, як це, наприклад, робила Клавдія Сич (с. Сонячне, Житомирський район). З дозволу бригадира Клавдія брала відкріплення в колгоспі та їхала в місто. У такому випадку, вона вважалася відсутньою, тому ніхто з уповноважених представників не приходив до неї, змушуючи її голосувати.
На інших територіях шепетівського збору (до якого належали і мешканці Житомирщини) Свідків Єгови звинувачували в посяганні на радянську державу. Як розповідають мешканці Шепетівки, одного з перших Свідків Єгови на тій території, Іллю, викликали до КДБ та запропонували йому піти до баптистів, п’ятидесятників, православних або адвентистів, але тільки не до Свідків Єгови. Коли Ілля запитав, чим викликана така вкрай негативна позиція до цієї релігії, йому відповіли: „Бо всі ці релігії хочуть створити Царство на небі, то ми їх ще туди підсадимо. А Свідки Єгови хочуть побудувати Царство на землі, а тут повинен бути комунізм”. На це Ілля пояснив, що їхня релігійна організація ні в ніякому разі не посягає на комунізм; Царство Боже, за їх віровченням, побудує сам Єгова .
Справді, нейтралітет Свідків Єгови мав „мирний характер”, інакше кажучи, віруючі не ставились вороже до тих, хто не тримався такого принципу. Про це говорить хоча б приклад В.І. Пуліковського (Рівненський район). Після того, як його заарештували за відмову від призову до лав радянської армії та після невдалої спроби розстрілу, Володимира привели до головного слідчого. Він вийняв наган, поклав його на стіл і сказав:
„Я зараз тебе вб'ю за те, що ти не йдеш воювати за владу Рад”.
Володя відповів: „Робіть, що хочете, ваша влада”.
„Такі, як ви, – почав лаятись слідчий, – шкодять нашій державі...”.
„Ви ж знаєте, – зупинив його Володя, – що німецька зброя в 10 раз сильніша за радянську. У Німеччині є близько 8 тисяч Свідків Єгови. Уявіть собі, якщо б вони всі взяли в руки зброю – скільки б тоді радянських людей загинуло?!”.
„Але ж ви говорите, що Бог знищить усіх, хто воює. Що, і наших хлопців ваш Єгова знищить?!”
„Не обов'язково. Тих, хто не знає, що каже Єгова про війну, він може воскресити, якщо вони навіть і помруть. А я добре знаю, що каже Бог, тому якщо я не послухаю його й піду на війну і коли мене там уб'ють, то я більше ніколи не воскресну”.
„Та він фанатик!” – гукали червоноармійці.
„Добре, йди звідси” – відповів офіцер.
Причина такої стійкості владою вбачалася в „сліпому дотриманні бруклінського керівництва”, яке йде від „найреакційніших кіл імперіалізму”, як це зазначалося в одній із радянських книг [51: 10]. Засобом такого впливу з Брукліна вважалися журнали „Пробудись” та „Вартова Башта” [51: 14]. На судах керівників громад звинувачували в тому, що вони „побуждали… не исполнять советские законы” [128] і ніби примушували інших робити те саме. Проте в журналі „Вартова Башта” за 1 жовтня 1981 року писалося: „Только каждый сам ...[должен]... принять это решение, руководствуясь своей собственной совестью, обученной Библией...” [67: 3]. Дещо пізніше в іншому номері цього ж журналу зазначалося: „Сегодня христиане тоже не должны говорить другим лично, какую позицию они должны занимать в вопросах в связи с христианским нейтралитетом. Каждый должен принять свое собственное решение [курсив автора – К.Б.] по совести, в согласии со своим пониманием библейских принципов” [72: 14]. Як бачимо, Свідки Єгови були офіційно повідомлені про недопустимість використання будь-яких методів впливу на свідомість громадян. Рішення про дотримання позиції нейтралітету залишалося особистим правом кожного віруючого [50: 78].
Сьогодні до позиції нейтралітету політики та науковці ставляться більш зважено. Так, в одній досить авторитетній енциклопедії щодо позиції абсентеїзму говориться: „В Україні населення поступово звикає до того, що право не брати участь у виборах є невід’ємним правом людської свободи поряд з правом не віддавати свій голос сліпо й безоглядно, цінувати й шанувати його, вимагати поважного ставлення до нього” (Політологічний енциклопедичний словник, ст. 5 [61: 5]).
 
 
Поиск
Назад к содержимому | Назад к главному меню