Соціальне оточення Свідків Єгови - История Свидетелей Иеговы

Перейти к контенту

Главное меню:

Соціальне оточення Свідків Єгови

Книги > СИ в Житомирской обл.
Соціальне оточення Свідків Єгови

„Більшість – зло”.
(Біант)

Як ми побачили в попередньому розділі, про Свідків Єгови в офіційній пресі писали як про „служників імперіалізму” [91], а час, проведений серед них, порівнювався з „найчорнішими днями” [90]. Цей розділ покликаний розповісти про причини такого ставлення та процес набуття Свідками такої негативної репутації. А втім, для того, щоб зрозуміти позицію Свідків Єгови щодо оточуючої громадськості та світобудови, нам потрібно познайомитися з деякими їхніми віруваннями.
Свідки Єгови вірять у те, що сьогоднішній світ знаходитися під правлінням Сатани (злої сили), чим пояснюються „повсюдна несправедливість та численні війни на планеті” [70]. Релігійна організація Свідків Єгови вважається представником Божої організації на Землі, тому не повинна брати участь у будь-яких політичних заходах усіх країн світу. Члени громади вважають себе частиною підданих майбутнього земного правління Ісуса Христа, тому діють згідно з його словами із Івана 17 розділу 16 вірша (Біблія): „Не від світу вони, як і Я не від світу” та 15 розділу 19 вірша: „Коли б ви зо світу були, то своє світ любив би. А що ви не зо світу, але Я вас зо світу обрав, тому світ вас ненавидить” [78]. Свідки Єгови переконані в тому, що ніяких винятків щодо цього принципу бути не повинно, тому відкидають деякі загальноприйняті в суспільстві норми та традиції, особливо ті, що мають релігійний або політичний відтінок. Скажімо, вони не беруть участі у будь-яких політичних або релігійних мітингах та святкуваннях.
Така позиція Свідків Єгови не могла не привести до конфронтації із світом, що їх оточує. Хоча Свідки Єгови залишалися суто релігійною та невойовничою організацією, їх остерігались і боялись. Навколо них складалися легенди та міфи (дивіться попередній розділ та розділ №1), причому їх розповсюджувала не лише преса, а й прості люди та представники інших релігій. Досить часто прихильникам цієї конфесії приписували дії та погляди, не притаманні Свідкам Єгови. Наприклад, їх часто плутали з кришнаїтами, Білим Братством та сатаністами. Також найрозповсюдженішим міфом у радянські часи (та інколи й сьогодні) був міф про те, ніби Свідки Єгови на своїх зустрічах приносять дітей у жертву. Будь-які неприємності з дітьми в сім'ї віруючих розцінювалось оточуючими як „спроба принести дитину в жертву”. Так, зокрема, сталося з Грохольськими (м. Ямпіль, Вінницька область) та Ельвірою Абрамовою (м. Ялта, Кримська АР).
Неодноразово такі плітки поширювали інші протестантські або традиційні релігії. Такі випадки були, наприклад, в Новоград-Волинському. Хоча, за словами Мирослава Бабія (Яремчанський район Івано-Франківської області), релігії в радянський час були „більш толерантними й терпеливішими” до Свідків Єгови, ніж сьогодні.
Соціальне оточення використовували і працівники державних служб. Так, за словами наступника Сталіна Микити Хрущова на ХХ з'їзді КПРС, кожен п’ятий громадянин СРСР був донощиком або „сексотом ”. Лаврентій Берія у квітні 1953 року визнав, що за часів Сталіна кожен третій громадянин СРСР був „сексотом” [49: 45]. Стежачи за Свідками Єгови, влада також використовувала донощиків і навіть платила їм за це від 10 до 30 рублів . Також траплялися випадки пасивного ставлення міліції до випадків погроз фізичної розправи над членами цієї конфесії. Руслан та Ярослава Реєнт (м. Житомир) згадують, що коли батьки В. Поліщука декілька разів чинили спробу вбивства подружжя Рудюків, міліціонер попередив батьків, що „за все, що вони зроблять Свідкам, їм нічого не буде ”.
Свідки Єгови ставилися до цього належно і розуміли, що відповідно до вищепроцитованих слів Біблії так і повинно бути. Проте працелюбність та миролюбна поведінка Свідків не могла залишитися непоміченою оточуючими. Досить часто, коли Свідків публічно ганьбили, то багато їх колег, сусідів, начальників та просто знайомі з ними люди захищали їх, доводячи неправдивість висунутих проти них звинувачень. Наприклад, директор підприємства стосовно Н.А. Кутицької (м. Житомир), захищаючи працелюбність Надії, сказав своїм працівникам: „Якщо всі б робили так, як Адамівна, то на виробництві потрібно було б лише декілька людей”. В інших випадках роботодавці довіряли підлеглим Свідкам Єгови великі суми грошей, а при великих крадіжках підозри на членів громади не падали. Такі дії були не поодинокими, однак немає можливості наводити їх усіх.
Отже, ставлення соціального оточення до Свідків Єгови залежало від того, наскільки близько вони були знайомі з віруючими та наскільки сильно вони піддавалися впливу засобів масової інформації. Адже аналізуючи пануючі в радянському суспільстві погляди на діяльність цієї конфесії, приходимо до висновку про їх штучне створення певними релігійними чи політичними колами.
Слід також зазначити, що серед громадськості часто поширювалися плітки про незвичайні, фанатичні традиції в релігії Свідків. Звичайно, не можна заперечувати того, що у Свідків Єгови радянського часу існували не прийняті сьогодні порядки. Скажімо, на Житомирщині заборонялося пити будь-які алкогольні напої, танцювати, носити обручки, ходити на світське весілля та в кіно, жінкам надягати штани, каблучки та фату, крім цього, вони також не фарбувалися і певний час не стригли волосся; діти не ходили на уроки співів та фізкультури. Усі ці заборони діяли не на всій території України і не весь час. Залежно від того, як „нове розуміння біблійних істин” доходило до Свідків Єгови на місцях, заборони були поступово скасовані. Багато вказаних моментів залишалися питанням совісті кожного віруючого.
Проте, за словами Любов Іванівни Наконечної (м. Шепетівка), це захищало Свідків Єгови від небіблійного та радянсько-комуністичного впливу, адже, скажімо, на уроках співу часто виконували пісні політичного змісту, а в кінотеатрах показували фільми, що висміювали релігію та Бога.
 
 
Поиск
Назад к содержимому | Назад к главному меню